Використання анестезіологами міорелаксантів, наприклад для інтубації трахеї, підтримки анестезії та забезпечення роботи хірургів, має майже щоденне місце. Але дуже часто ми вводимо міорелаксанти “всліпу”, розраховуючи певну дозу mg/kg для кожного окремого пацієнта. А пацієнти є різними, так само як і міорелаксанти. Кожен пацієнт реагує індивідуально на той, чи інший вид міорелаксанту і доза mg/kg часто є ненадійною [1].

Ми можемо спостерігати, коли без моніторингу нейро-м’язової провідності, під час інтубації пацієнт кашляє, піднімає руки тощо. Або ж коли під час хірургічного втручання хірурги просять “розслабити” пацієнта. Чи навіть під час екстубації лікар-анестезіолог оцінює відновлення нейро-м’язової провідності за допомогою клінічних ознак (просить показати язика, пожати руку, відірвати голову тощо). Всі ці клінічні ознаки не гарантують виключення залишкової міорелаксації [2]. А це ускладнення є одним з найбільш небезпечних та може призводити до десатурації, повторної інтубації чи навіть післяопераційної аспіраційної пневмонії [3].

За допомогою методу моніторингу нейро-м’язової провідності TOF залишкову міорелаксацію після екстубації трахеї можна виключити на 100%. Найбільш авторитетні асоціації анестезіологів (Асоціація анестезіологів Великої Британії, Європейська асоціація анестезіологів, Американська асоціація анестезіологів) вказують у своїх гайдлайнах про обов’язковий кількісний моніторинг нейро-м’язової провідності (TOF) у випадку застосування міорелаксантів та виключення ймовірності залишкової міорелаксації при показниках TOF перед естубацією - TOFC 4 TOFR >0.9 [4-5].

 За допомогою TOF можна об’єктивно оцінювати рівень нейро-м’язової блокади під час оперативного втручання, рівень глибини блоку, який має відповідати тій чи іншій хірургії. Суб’єктивне твердження хірурга під час оперативного втручання, що пацієнт є недостатньо “розслабленим” можна об’єктивізувати за допомогою цього методу моніторингу та зрозуміти, чи потрібна ще додаткова кількість міорелаксанту. Адже за умови, що у нас все ще немає повсюдного використання рокуронію та сугамадексу, його антидоту, зайва кількість міорелаксанту в кінці оперативного втручання може призвести до залишкової міорелаксації після екстубації.

 1. Maybauer DM et al. Anaesthesia 2007;62: 12-17

2. Donati: Can J Anesthesiology 2013;60:714-29

3. Bulka et al. Anesthesiology 2016;125: 647-55

4. AA Klein et al. Anaesthesia 2021;76: 1212-1223  

5. Fuchs-Buder T et al. Eur J Anaesthesiol. 2023;40(2):82

6. Thilen SR et al. Anesthesiology. 2023;138(1):13

7. Moira H Bruintjes et al.